Це неінвазивний діагностичний метод, що дає можливість оцінити біоелектричну функцію мозку. Електроди, розташовані на поверхні шкіри, реєструють електричний потенціал, який за допомогою відповідного підсилювача створює запис, звану електроенцефалограмою.
Польським попередником ЕЕГ вважається Адольф Бек (Adolf Beck), який в 1890 році опублікував свою роботу в Ягеллонському університеті. Перше ЕЕГ-дослідження людини провів психіатр Ганс Бергер (Hans Berger).
Дослідження ЕЕГ знайшли широке застосування в діагностиці та моніторингу таких розладів, як епілепсія, порушення сну, кома та смерть мозку, а також органічні захворювання мозку та інтоксикації нейротоксичними речовинами.
Електроенцефалографічний апарат також використовується в тренуванні розуму – Biofeedback.
Існує багато типів мозкових хвиль, в тому числі альфа, бета, тета, гамма або дельта хвилі. Під час дослідження аналізується наступне: швидкість потоку цих хвиль, амплітуда, форма, конфігурація, просторова диференціація, пропорції участі різних хвиль, симетрія або асиметрія запису та виникнення припадочних графоелементів.
Під час дослідження використовуються стимуляції, такі як реакція зупинки, фотостимуляція, гіпервентиляція, сонливість, засинання і сон. Мета полягає в тому, щоб виявити можливі патологічні зміни біоелектричної функції мозку.
